12628255
Beschreibung
Karteikarten von Liudmila Boiko, aktualisiert more than 1 year ago
|
|
Erstellt von Liudmila Boiko
vor etwa 6 Jahre
|
|
| Frage | Antworten |
| І пославши Ольга [послів] до деревлян, сказала: «Якщо ж ви мене щиро просите, то пришліте до мене знатних мужів, хай у великій честі піду я за вашого князя. А то не пустять мене люди київські». Це почувши, древляни вибрали ліпших мужів, які держать Деревлянську землю, і послали по неї. | Монументалізм |
| На другий день, заледве розсвіло, Криваві зорі згубу провістили. Від моря чорні хмари потяглись, Чотири сонця прагнучи покрити; Спахнули сині блискавки... Ой бути Страшному грому! Стрілами іти Дощу від Дону. Списам поламатись Й мечам пощербитись об крицеві шоломи На річці на Каялі, біля Дону! | Орнаменталізм |
| Але ж розкусити треба, що то значить-жити за натурою. Про се сказав древній Епікур таке: "Подяка блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке непотрібним". | Бароко |
| У главной башти на сторожі Стояли Евріал і Низ; Хоть молоді були, та гожі І кріпкі, храбрі, як харциз. В них кров текла хоть не троянська, Якась чужая — бусурманська, Та в службі вірні козаки. | Класицизм |
| Висока, прямесенька, як стрiлочка, чорнявенька, очицi як терновi ягiдки, бровоньки як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвiте, носочок так собi пряменький з горбочком, а губоньки як цвiточки розцвiтають. | Сентементалізм |
| "Бач, Оксано, я жартую, А ти й справді плачеш. Ну, не плач же, глянь на мене: Завтра не побачиш. Завтра буду я далеко, Далеко, Оксано..." | Романтизм |
| Що на скелі наковано: Первому — Вторая Таке диво наставила. Тепер же я знаю: Це той Первий що розпинав Нашу Україну, А Вторая доконала Вдову сиротину. | Реалізм |
| По весні 1663 року двоє подорожніх, верхи на добрих конях, ізближались до Києва з Білогородського шляху. | Романтизм |
| По далеких горбах дрімали на сонці самотні оселі. Були так тихо і сумно, чорні смереки безперестанку спускали сум свій в Черемош, а він ніс його долом й оповідав. | Імпресіонізм |
| Ліс панський. Власність приватна. Тонкі ніжні берези поперепліталися з поважними дубами і ясними літніми ночами блистять, мов у срібло одягнені, їх листя дрижить неспокійно. | Символізм |
| Зареклися ви слухати слів Про Єговину ласку, Тож, мов дітям безумним, я вам Розповім одну казку. | Неоромантизм |
| І я, зовсім чужа людина, бандит — за одною термінологією, інсургент — за другою, я просто і ясно дивлюсь на ці портрети і в моїй душі нема й не буде гніву. | Експресіонізм |
| Кленусь тобі, веселий світе, Кленусь тобі, моє дитя. Що буду жити, поки жити Мені дозволить дух життя! | Неокласицизм |
| Київ! Це те велике місто, куди він їде учитись і жити. Це те нове, що він мусить у нього ввійти, щоб осягнути свою здавна викохувану мрію. | Екзистенціалізм |
| Самоспалення саду, і ця нетривка погода, і розмита в деталях телевежі тупа стріла… Повз ряди манекенів, нудні, мов класична ода, наші лиця пливуть, і на них ніби тінь крила. | Постмодернізм |
Möchten Sie mit GoConqr kostenlos Ihre eigenen Karteikarten erstellen? Mehr erfahren.